ЗБРОЯ — (слово, ймовірно, запозичене з польс.; первісне значення — рубати) — загальна назва пристроїв, створених людиною для знищення, пошкодження об'єкта застосування — людини, тварини, техніки і споруд. Виникла у первісному суспільстві із знарядь праці по здобуванню їжі. З часом стала використовуватися для ведення збройної боротьби, війни. До первісних видів зброї належали: палиця, спис, камінь тощо. У кам'яному віці поширилися сокири, ножі з відповідно оброблених камінців та кісток, затим булави, списи з камінним вістрям, дротики, пращі, лук і стріли, списометалки. З освоєнням металів з'явилися мечі, панцери, щити, бойові молоти, списи і стріли з металевими навершями (вістрями). Розвиток оборонних споруд призвів до появи метальних машин, таранів, катапульт. Удосконалювалася інша зброя, зокрема, з'явилися шаблі, алебарди, самостріли. Візантія використовувала так званий грецький вогонь — запалювальну суміш, виготовлену на основі нафти. У 12 ст. араби почали користуватися вогнепальною зброєю, з 14 ст. вона відома на території України. Перші зразки вогнепальної зброї — гармати швидко удосконалювалися, почалося виготовлення і використання рушниць. У 15 ст. вогнепальна зброя виділилася в окремий вид зброї, що складалася з артилерії і самопалів (рушниць). У 16—19 ст. вогнепальна зброя стала головним видом озброєння. Винайдено і впроваджено торпеди, міни, автоматичну зброю (кулемети, автомати), перші ракети.

Княжа доба. У цей час зброя називалася "оружжем". Основу її складала холодна зброя. Меч мав довжину близько 1 м, виготовляли його із заліза, носили в піхвах біля пояса. Меч був двосічним. Шабля прийшла до нас зі Сходу, її довжина трохи більша, ніжу меча, виробляли її зі сталі, вона мала вигнуту форму, носилася у піхвах, лезо було односічне. Спис називався "копієм", "сулицею", "осклепом" і був завдовжки від 1,5 до 2,5 м, мав дерев'яну ручку з металевим вістрям на кінці (крім "осклепа"). Рогатина — спис, що на кінці мав роздвоєння з металевими навершями (вістрями), інколи друге закінчення виробляли у формі гачка. Сокира ("топор", "топір") складалася з дерев'яного руків'я завдовжки близько 1 м з металевим плоским навершям різноманітної форми, інколи з двома лезами. Лук і стріли з сагайдаком (тулою) виготовляли з дерева, навершя стріл — з металу, тятиву — з жил тварин. Булава — дерев'яна палиця завдовжки понад 1 м з металевою кулею на кінці; інколи всю булаву робили з металу. 

На озброєнні були також кольчуги, які виготовляли з металевих кілець, металеві шоломи для голови, шита переважно круглої форми, подекуди краплеподібної. Виробляли щити з дерева, обтягували їх шкірою, оббивали металевими пластинами. Використовувалися також машини типу катапульт і таранів.

Козацька доба. У цей час на озброєнні в українського війська була вогнепальна та холодна зброя. Вогнепальна — артилерія і ручна, зокрема пістолі та рушниці. Перші гармати з'явилися в Україні у м. Львові 1394 р. Великі гармати використовувалися для оборони міст, а менші — у польових бойових діях. Більшість гармат були іноземного виробництва. Рушниці відомі в Україні з 1471 р. Побутували також інші назви рушниць, зокрема пищаль, самопал, гаківниця, півгаківниця, "яничарка", фузія, гульдинка тощо. 

Холодна зброя у козаків — це шабля з піхвою, спис, келеп (обух), чи бойовий молоток, ножі, кинджали, лук і стріли, куша (самостріл), сокири, булави. Панцирі і шоломи використовували лише старшини, і то дуже рідко, під час офіційних виступів.  

Інформація з сайту

Українське козацтво

http://kozak.donetsk.ua/

ДО ВЕРХУ